Військово-патріотичне виховання

/Files/images/aaaaa/7294_original.jpg

Патріотизм – основа духовного становлення громадянина

Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції.

В. О. Сухомлинський

Становлення і розвиток незалежної України, формування нових соціально-політичних відносин можливе лише за умови усвідомлення молодим поколінням особистої відповідальності за долю своєї країни. Відтак, патріотичне виховання учнівської молоді стає важливою складовою частиною процесу формування зрілої особистості – громадянина, справжнього спадкоємця іпродовжувача національних традицій з активною громадянською позицією. Адже патріотизм – одне з найглобальніших людських почуттів, закріплених віками і тисячоліттями, що поєднує в собі любов до своєї Вітчизни, рідної землі, свого народу, своєї матері, бажання зберегти історично-культурну спадщину і готовність до їх захисту.

В основі системи патріотичного виховання має бути національна ідея як консолідуючий чинник розвитку суспільства і нації вцілому. Вирішальну роль в цьому напрямі відіграє система освіти, зокрема особистість учителя. Сформованість патріотичних почуттів педагога є передумовою його готовності до патріотичного виховання учнів. Наставник, який сам не є патріотом, не спроможний здійснювати ефективний процес патріотичного виховання. Отже, педагогу мають бути притаманні любов до Батьківщини, усвідомлення безперечної цінності своєї країни, віра в її майбутнє, спроможність безкорисно радіти досягненням, сприяти становленню й утвердженню її як правової, демократичної, соціальної держави; любов, повага та доброзичливе ставлення до українського народу, досконале володіння державною мовою, ціннісне ставлення до історії та культури власного народу, готовність до плідної праці на користь рідної землі, турбота про збереження природи країни та її багатств.

Україна – це держава, яка зазнала на своєму віку татаро-монгольську неволю, панування польської шляхти, царський режим та кріпацтво, німецько-фашистську агресію та сталінські репресії. Але впродовж усього періоду існування України народ боровся за волю та незалежність. І зараз ми переживаємо переломні часи у житті кожного і держави загалом. Цей рік, на жаль, за трагічних і болісних обставин, дав українцям достатньо героїв, тепер варто зробити все, щоб про них не забули. Це істинні патріоти нашої держави. Це люди, які захищають честь, свободу, незалежність, соборність, про них потрібно пам'ятати все життя і передавати пам'ять про цих славетних людей своїм нащадкам. Прикладом для патріотичного виховання школярів тепер є не лише герої з підручників історії, які жили століття чи десятиліття тому, а й сучасні українці.

Незалежність, здобута понад 20 років тому, тепер під загрозою. В небезпеці і територіальна цілісність України – військове протистояння між державами та громадянські конфлікти завжди обертаються трагедією для народу. Наша Батьківщина стоїть на роздоріжжі, де єдність та мир – один правильний шлях, решта – приведуть до розрухи, хаосу та згасання.

Чи потрібно говорити з дітьми про війну? Як сформувати реальне бачення та ставлення до воєнних подій? На якому матеріалі ґрунтуватися, з яких передумов виходити? Питання непрості і, на жаль, своєчасні.

Говорити з дітьми про війну життєво важливо, і таку розмову треба вести так, щоб в їхніх душах надовго залишився слід пам'ятних спогадів. Жива пам’ять про такі події є застереженням для будь-якої країни, наочним аргументом на користь збереження незалежності, громадянського миру, єдності та злагоди у суспільстві. Пам'ять історії, що поєднується з почуттям гордості за свою державу, – основа гідності нації, її здатності в реалізації національних інтересів, цінностей та ідеалів. Ознайомлення з героїчними вчинками воїнів-визволителів, розповіді солдатів, історії відчайдушних добровольців допоможуть молодому поколінню зрозуміти справжню цінність життя у мирні часи та зберегти пам’ять про героїзм людей, сформувати громадянську мужність заради майбутнього України.

Кiлькiсть переглядiв: 35